Бердянська вулиця (Мелітополь)
| Бердянська вулиця Мелітополь | |
|---|---|
 Кінець вулиці. Ліворуч йде Бердянська вул., посередині — проїзд на вул. Курчатова, назад — проїзд на Моторну вул. | |
| Місцевість | Піщане |
| Назва на честь | Бердянська |
| Загальні відомості | |
| Дата початку забудови | 9 грудня 1982 |
| Протяжність | 700 м[1] |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 | |
 Бердянська вулиця у Вікісховищі | |
Бердянська вулиця — вулиця в Мелітополі, на Піщаному. Йде на південний схід від вулиці Павла Сивицького. Забудована приватними будинками. Довжина вулиці — 700 метрів.
Територія вулиці була зайнята городами від 1860-х років, 1839 року увійшла до складу міста, а сама вулиця була прорізана 1982 року.
Починається від вулиці Павла Сивицького, йде між вулицями Моторною та Курчатова (з'єднуючись з останньою міждворовим проїздом), закінчується двома проїздами, що ведуть на Моторну та Курчатова[2]. Бердянська не виходить на більшу вулицю Михайла Оратовського, яка була вже забудована на момент прорізання Бердянської вулиці: від вулиці Михайла Оратовського Бердянську вулицю відокремлює 100 метрів та ряд житлових будинків.
Бердянська — наймолодша з усіх сусідніх вулиць. Хоча територія, на якій знаходиться вулиця, входила до складу села Піщаного вже в 1860-ті роки, великі сільські городи нинішньої вулиці Бєлякова сходилися з городами нинішньої вулиці Михайла Оратовського, і жодних вулиць між вулицями Бєляковою та Михайла Оратовського на той час не було[3][4]. В 1939 село Піщане увійшло до складу Мелітополя[5].
У 1966—1968 роках на місці городів між вулицями Михайла Оратовського (тоді Калініна) та Білякова були прокладені вулиці Грибоєдова, Курчатова та Моторна.
9 грудня 1982 року виконком міськради для наділення земельними ділянками під індивідуальне будівництво вирішив прорізати нову вулицю — Бердянську — між вулицями Моторною та Курчатова[6][7].
Вулиця названа на честь міста Бердянська. Хоча сама Бердянська вулиця до Бердянська не веде, вона бере початок від вулиця Павла Сивицького, якою проходить автошлях М-14 «Одеса — Мелітополь — Новоазовськ», що веде з Мелітополя на Бердянськ.
Вулиця переважно забудована одноповерховими будинками[2]. Покриття ґрунтове, періодично грейдується[8]. У 2008 році було відновлено практично відсутнє на той момент вуличне освітлення[9].
- ↑ «Грейдером по бездорожью — коммунальщики зашли в частный сектор», статья в «РИА Мелитополь».
- ↑ а б Мелітополь. План міста. Масштаб 1:17000. — Київ: Картографія, 2005, 2008 (укр.).
- ↑ Топографическая карта Российской империи, 1865, лист 14, ряд 30.
- ↑ Немецкая военная карта [Архівовано 2012-09-18 у Wayback Machine.], 1963, масштаб 1:50000.
- ↑ Крылов Н. В. (9 грудня 2011). История региона. Сайт города Мелитополя. Архів оригіналу за 31 серпня 2013.
{{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри:|description=та|accessyear=(довідка) - ↑ Н. В. Крылов. Улицы Мелитополя. Историко-географический словарь. — Мелитополь : Издательский дом МГТ, 2011. — 300 прим.(рос.)
- ↑ Крылов Н. В., Крылова А. Н. — «История Мелитополя в датах: 2017 год. Календарь и краткие справки» — Мелитополь, «Мелитополь», 2016.
- ↑ «Мелитопольский АБЗ латает и ровняет дороги», статья в «Мелитопольских Ведомостях».
- ↑ «Мелитополь. КП „Горсвет“ за год зажгло фонари на 40 городских улицах», статья в «Мелитопольских Ведомостях».
